Біла Церква: історія проти міфів. Уривок дев’ятий



Тобто, гіпотез може бути багато, а ми звернемося до задокументованих згадок про імператорські відвідини Білої Церкви. 

Білоцерківську статс-даму в її резиденції відвідував Алєксандр І, що відображено в історичних джерелах. Він гостював в «Олександрії» і на честь цієї події білоцерківська статс-дама заклала в парку «Царський сад», початок якому дало дерева, посаджені Алєксандром І. 

Графиня поставила в парку мармуровий бюст цього онука Єкатєріни ІІ і показувала його гостям. Одному англійському лікареві вона розповідала таке:

«Здесь вы увидите несколько деревьев, посаженных императором Александром I в последний его приезд. Тут стоит и бюст его, окруженный железной решеткой. На этом месте император пил как-то чай. Беседки и статуэтки стоили мне больших денег, но я купила все на наличные деньги и воспользовалась скидкой, что составило не малую сумму. Этот сад обошелся мне в четыре миллиона рублей…

В большом павильоне вы заметите мраморный бюст императора, у подножия которого на медной доске вырезаны следующие слова… Вы, вероятно, понимаете по-русски… Вырезанные слова были буквально произнесены императором; они означают: «Я до тех пор не вложу сабли в ножны, пока на Русской земле останется хоть один неприятель».

Загалом імператори були в Білій Церкві неодноразово. Так, Алєксандр І заїжджав до містечка, коли повертався із Парижа після перемоги над Наполеоном. У багатому селі Шамраївці, що під Білою Церквою, цар побачив дуже бідний дерев’яний храм, якому пожертвував певні кошти. Згодом він повелів дізнатися, кому належить Шамраївка. Дізнавшись, що його статс-дамі графині О. Браницькій, він. Вочевидь, зробив їй зауваження Це виявилося ефективним: незабаром графиня спорудила у цьому селі кам’яну церкву на честь святителя Спиридона Триміфунтського. Присвята була обрана не випадково: саме в день пам’яті цього святого Алєксандр І відзначав свій день народження.

А коли до містечка заплановано приїздив монарх власною персоною, то до його приїзду неабияк готувалися. Так, у 1817 р. київський губернатор відряджав на Південну Київщину особливого чиновника «для необходимых по сему тракту устройств и удаления всех неприятных случаев, могущих обеспокоить Его Императорское Величество». Оскільки цар під час зупинок-відпочинків часто  відвідував храми, то церкви у придорожніх селах терміново приводили в порядок і надсилали туди гідних пастирів. Царські кортежі були вельми величними і їх проїзд через Білу Церкву справляв неабияке враження на тогочасне населення. Так, у 1823 р. царський каретний «поїзд» Алєксандра І налічував 12 карет, кожну з яких тягнуло 4-6 коней. Царя, звісно, супроводжувала свита – високопоставлені чиновники, військові, обслуга, лейб-медик. 

Приїзд Алєксандра І до столиці Надросся в 1817 р. викликав цілу міні-мобілізацію, у якій брали участь тисячі людей. 

Ніколай І був любителем військової справи, а тому приїжджав до містечка на військові маневри. У ці часи царський «поїзд» був значно більшим, його тягнуло майже 60 коней, і так само в усіх навколишніх поштових станцій стягувалися коні. Тільки з Білої Церкви та Гребінок для пересування царського двору було виділено по 30 скакунів. Київський губернатор надавав детальні інструкції щодо забезпечення супроводу високого гостя до Білої Церкви, де цар мав бути не один день у палаці О. Браницької. В одній з таких інструкцій ішлося: «В особенности наблюдите, чтобы лошади, к проезду Его Императорского Величества назначенные, были скромные и объезженные, упряжь исправная, а ямщики самые благонадежные и поведения трезвого».

Далі буде. Слідкуйте за публікаціями на нашому сайті.

Попередні уривки книги.