Відродження українського козацтва: в Україні відмічають 32 річницю з дня утворення всеукраїнської організації



Сьогодні, 16 вересня, відмічається 32-га річниця утворення всеукраїнської організації «Українське козацтво».

Початки українського козацького руху припадають на середину 1980-х років (у 1984 р. утворено І козацьке земляцтво у м. Донецьк). Поступово кількість таких осередків зростала і 5 серпня 1990 р. під час святкування 500-річчя виникнення Українського козацтва відбулася І Рада отаманів козацьких товариств. Тоді при могилі Кошового отамана Івана Сірка, у с. Капулівка (під м. Нікополь), було прийнято рішення провести в Києві всеукраїнський козацький збір. Тож 15-16 вересня 1990 р. в актовій залі головного (червоного) корпусу Київського національного університету ім. Тараса Шевченка пройшла І Велика (Установча) Рада Українського козацтва. Так відбулося об’єднання усіх громадських осередків, які відроджували козацькі традиції в Україні. Очолив цю організацію Олексій Починок (отаман козацької просвіти з м. Києва), якого було обрано І Головним отаманом.

Велика Рада «Українського козацтва» у м. Переяславі (червень 1992 р.)

Велика Рада «Українського козацтва» у м. Переяславі (червень 1992 р.)

Від початків діяльності «Українське козацтво» підтримало національно-демократичні сили й долучилося до виборення незалежності. Першим свідченням цього була «Ухвала» від 16 вересня 1990 р., в якій було зокрема засуджено російський імперіалізм та комуністичний режим і його злочини. Тож, закономірною стала підтримка козацьким рухом лідера національно-демократичної опозиції, В.Чорновола, на перших президентських виборах у грудні 1991 р. До речі, його було у вересні 1991 р. обрано І Гетьманом «Українського козацтва».

Посвідчення учасника І Великої (Установчої) ради Українського козацтва

У цей час активісти козацького руху не тільки відроджували козацькі традиції, але й активно обстоювали патріотичні цінності (блокували комуністичні та проросійські політичні й громадські осередки; підтримали Українську Автокефальну Православну Церкву (згодом Київський Патріархат), обстоювали українську спадщину за кордоном тощо). Одним із яскравих прикладів стала організація кінного походу і пішого переходу «Українського козацтва» по Кубані в 1992 р. на честь 200-річчя переселення запорожців-чорноморців у цей регіон. Так ми засвідчили, що саме козаки-українці заселили ці землі, а їх нащадки мешкають тут донині. 

Вадим Задунайський на Тамані під час кінного і пішого походів «Українського козацтва» по Кубані в 1992 р.

Вадим Задунайський на Тамані під час кінного і пішого походів «Українського козацтва» по Кубані в 1992 р.

На жаль, починаючи з 1993-1994 рр. український козацький рух почали руйнувати противники єдиної та потужної України, які намагалися ослабити усі українські патріотичні рухи. Внаслідок багатьох причин їм це вдалося, а тому замість єдиного патріотичного «Українського козацтва» виникли десятки слабких організацій, у тому числі й таких, які паразитували на козацькій спадщині для політичного й фінансового збагачення їх проводу. Так почалося використання «козацького фактору» ворожими до України силами. Особливо помітним це є сьогодні, коли їх уособлення – Росія веде широкомасштабну війну проти нашої Батьківщини, активно застосовуючи російський козацький рух та колабораціоністів на тимчасово окупованих українських землях.

У цей важкий час засновники українського козацького руху нагадують, що козацька спадщина була і залишається важливою складовою УКРАЇНСЬКОГО СВІТУ. Тож не дамо її на поталу ворогу!

Вадим Задунайський, засновник І козацького земляцтва (1984 р.) і Українського козацтва (1990 р.). Професор. Доктор історичних наук.

ЗВЕРНЕННЯ

Засновників Українського козацтва,

учасників І Великої Ради 15-16.09.1990.

Український народ героїчно боронить свою споконвічну Батьківщину від російської збройної навали і щоденно доводить, що він КОЗАЦЬКОГО РОДУ, а МАТИ-УКРАЇНА була, є і буде КОЗАЦЬКИМ КРАЄМ! Тож ми закликаємо владу і суспільство більше застосовувати «козацький фактор» на інформаційному, військовому, ідеологічному і політичному фронтах російсько-української війни, щоб наблизити нашу ПЕРЕМОГУ!

Також застерігаємо спадкоємців козаків Дону, Кубані, Тереку, Астрахані, Уралу, Оренбуржя, Семиріччя, Сибіру, Забайкалля, Амуру та Уссурії: «Не ганьбіть свої козацькі роди участю в злочинній війні проти України – матері Козацтва! Не зазіхайте на нашу землю, а бережіть свою! Зупиніться, бо лихо Вам буде!».