“От каждого взрыва дом дрожал”, - як мешканка Слов’янська опинилася у Святогірську і як звідти виїхала



Що саме зараз відбувається у Святогірську - достеменно невідомо. Є лише інформація, що частина міста окупована росіянами. Про те, як у селищах навколо Святогірська та у самому місті погіршувалася ситуація, ми дізналися від мешканки Слов’янська, яка планувала поїхати туди лише на вихідні за проханням подруги. Але затрималася там значно довше.

Частина Святогірська захоплена російською армією. Цю інформацію підтверджують на військовій онлайн-мапі. Крім того, серед російських пабліків з'явилося відео, в якому російський пропагандист показує околиці Святогірська, Лавру і підтверджує те, що наразі частина міста знаходиться в окупації. Інша частина Святогірська зайнята українськими військовими. Міст, що веде до Лаври, підірваний.

Святогірськ перебуває під обстрілами рф ще з травня. 3 червня у Свято-Успенській Святогірській Лаврі відспівали вбитих у результаті артобстрілу ченців. Обстріл келій братніх корпусів Лаври відбувся 1 червня. Внаслідок загинуло четверо людей, ще четверо отримали тяжкі поранення. 

Також у державній зраді підозрюється мер Святогірська Володимир Бандура. Він в етерах російських пропагандистських ЗМІ відкрито підтримує ідеї “русского мира”, дискредитує ЗСУ та державну владу України. Зрадник поширив російський фейк про начебто підпал українськими військовими Всіхсвятського скиту Святогірської лаври та мародерство в місті.

Він подякував окупантам за те, що населений пункт перейшов під контроль загарбників, і прийняв пропозицію обійняти посаду голови окупаційної адміністрації Святогірська.

Та з чого все починалося у Святогірську та селищах? Про це ми поспілкувалися з мешканкою Слов’янська Катериною. Вона випадково поїхала на вихідні в одне з селищ під Святогірськом за проханням подруги, але за збігом обставин залишилася там значно довше. Заради безпеки героїні цього матеріалу її справжнє ім’я буде змінено.

***

Коли широкомасштабна війна з росією вже тривала повним ходом, Катерина вирішила на вихідні виїхати на дачу до подруги. Але по територіях навколо Святогірська та по самому місту почалися обстріли. Тому виїжджати стало страшно та небезпечно. 

Врятуватися звідти вдалося вже тоді, коли була організована більш-менш централізована евакуація. Жінка просто “причепилася” до колони на власній автівці. Відразу скажемо, що виїхати звідти Катерині вдалося ще до того, як окупанти зайшли у Святогірськ. 

Так, замість двох вихідних Катерина залишилася на дачы у подруги на декілька тижнів. Спочатку обстріли Святогірська та розташованої поруч Тетянівки відбувалися не часто - частіше було чутно, як гатять по селу Студенок, по селищах Ярове та Дробишеве. За рахунок того, що поруч гори та Сіверський Донець, “прильоти” по інших населених пунктах було особливо добре чутно.

“От каждого взрыва даже дом дрожал. Поэтому ночевали мы в основном в подвале, то есть на нулевом этаже”

Водночас до Святогірська продовжували евакуювати людей з різних гарячих точок Донецької області, зокрема з Волновахи. Хтось використовував Святогірськ як точку відправлення до більш безпечних регіонів України, хтось залишався там і шукав прихисток на територіях Лаври та баз відпочинку.

“Очень много людей было в монастыре. А когда начался обстрел Богородичного, оттуда люди шли прятаться в катакомбы Лавры. И я уже думала, что если не выеду из Святогорска, тогда буду брать теплые вещи и прятаться в катакомбах”

Люди, які знаходилися у місті, були в паніці через те, що обстріли дедалі ставали частішими. Ті, хто боявся обстрілів, намагалися евакуюватися якнайшвидше. Та деякі містяни не планували виїжджати попри втому від вибухів. 

У рішенні виїхати звідти остаточну крапку поставило те, що через п’ять будинків внаслідок обстрілу згорів дім - це було 10 травня. А вже через п’ять днів жінка повернулася у Слов’янськ, приєднавшись до евакуаційної колони. Катерина згадує, що тоді ще міст до Лаври був цілим, але містом ширилися чутки, що його збиралися підірвати. 

А от в селі Студенок, за її словами, на початок травня було зруйновано багато будинків, з населення залишилося не більше 12 людей. Зв’язок з тими, хто все ще перебував у Студенку, був нестабільний. Не краща ситуація була в Яремівці, де знаходилися російські окупанти. Усі невелички села та селища між Святогірськом та Ізюмом були під постійним вогнем російських окупантів.

“Изначально многие местные считали, что в селах и поселках в эту войну будет безопасней всего. Но практика показала, что именно там находиться наиболее рискованно. Это уже не 2014 год, села стирают с лица земли”

***

За неперевіреною інформацією з груп Telegram, присвячених Святогірську, місто зараз знаходиться в російській окупації. У самій Лаврі перебувають цивільні та священнослужителі, але “навколо голосно”. 

У самому місті, як пишуть у групах, немає інтернету, зв’язку, електроенергії та логістики. Багато зруйнованих будинків. З’явилася самопроголошена окупаційна “поліція”. 

За ситуацією щодо російського вторгнення слідкуйте у нашій стрічці новин, а також у соцмережах.

Підписуйтеся на наші оновлення у Viber (новости Славянска)

Слідкуйте за нами в Instagram

Та телеграм: https://t.me/news6262