Домашнє насильство під час війни: не мовчіть



Домашнє насильство не можна замовчувати, воно потребує ефективного реагування і скоординованих дій. Попри війну, проблема домашнього насильства не стає менш важливою. Війна, як і будь-яка екстремальна ситуація, загострює проблеми людей, які були й до цього. Зокрема, це стосується насильства в родинах. Коли люди, які живуть у постійному стресі, опиняються в одному приміщенні, залежать один від одного та не можуть відволіктися, нерідко виникають ситуації домашнього насильства. Домашнє насильство під час війни – поширене явище, яке стає ще більш небезпечним, ніж у мирний час. Людям, які зазнали такого насильства зараз, складніше знайти вихід – вони часто обмежені у пересуванні, їм немає в кого попросити про допомогу, вони ще більше залежать від кривдників фізично та матеріально. Психологічне, фізичне, економічне та сексуальне - це форми, в яких може проявлятись домашнє насильство. Попри війну всі відповідальні органи продовжують роботу, щоб попередити і захистити постраждалих. В Україні за телефонним номером 15-47 цілодобово та безкоштовно діє „гаряча лінія" з протидії торгівлі людьми, запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей. „Гаряча лінія" приймає звернення від усіх заявників з питань протидії торгівлі людьми, запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей. Надається психологічна допомога згідно з напрямом роботи „гарячої лінії" 15-47. Окрім того, надаються роз’яснення, контактна інформація з питань безпеки та оборони, гуманітарної допомоги, соціальної допомоги тощо. Також надається психологічна підтримка заявникам, які телефонують з питань, пов’язаних з воєнними діями. Звернутися на „гарячу лінію" можливо, зателефонувавши зі стаціонарних або мобільних телефонів на короткий номер 15-47, а також є можливість надіслати повідомлення через веб-сайт 15-47. Окрім того, в Україні створена та діє мережа спеціалізованих служб підтримки осіб, які постраждали від домашнього насильства та / або насильства за ознакою статі, яка включає:
  • мобільні бригади соціально-психологічної допомоги;
  • притулки, що забезпечують цілодобове перебування (до 90 днів);
  • денні центри соціально-психологічної допомоги (з кризовими кімнатами, що забезпечують цілодобове перебування (до 10 днів);
  • спеціалізовані служби первинного соціально-психологічного консультування осіб, які постраждали від домашнього насильства та / або насильства за ознакою статі;
  • регіональні та місцеві „гарячі лінії” з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей;
  • інші заклади та установи, призначені для надання допомоги постраждалим особам (соціальні квартири, центри соціально-психологічної допомоги, ресурсний центр примирення та корекційно-відновлювальних програм, пункти невідкладної анонімної медико-психологічної допомоги для осіб, постраждалих від домашнього насильства).
Якщо ви постраждали від домашнього насильства, або стали свідком вчинення домашнього насильства – не мовчіть!