Штурм Харкова 27 лютого: як українським захисникам вдалося відстояти місто



27 лютого, на третій день повномасштабного вторгнення РФ в Україну, окупанти прорвали оборону та зайшли до Харкова на легкій броньованій техніці. Протягом кількох годин захисники міста перерізали росіянам шляхи, заблокували та знищили ворожих диверсантів. Наймасштабніший бій того дня відбувся у стінах школи №134, яка внаслідок зіткнення перетворилася на руїни.

Як захисникам вдалося відбити штурм, Суспільному розказали бійці спецпідрозділу "Kraken".

Заблукали через старі мапи

Командир спецпідрозділу Костянтин Немічев згадує, окупанти прорвали оборону Харкова на Олексіївці, хоча військові очікували штурму на іншій ділянці.

"27 лютого — це перший та єдиний прорив окупантів до Харкова. Він відбувся на Олексіївці, колона заїхала до міста. Ми розраховували, що буде прорив з іншої сторони — Циркуни, Північна Салтівка, теоретично там у них було більше шансів прорватися, але ми там більше сил кинули для укріплення, тому вони вирішили прорватися з іншого напрямку", — розповідає Немічев.

Російських "Тигрів", які в'їхали в місто, оборонці Харкова відловлювали вже на вулицях Пушкінській, Весніна та Шевченка, каже Костянтин Немічев.

"Школа №134 була їхнім останнім форпостом: колону ми розбили, вони заблукали. Потім ми проводили аналіз та з'ясували, що вони рухалися по старих мапах, де ще не було нових будівель, тому вони просто заблукали у Харкові, й не змоги потрапити до тих точок, в які вони повинні були прийти", — говорить командир спецпідрозділу "Kraken".

Під час операції військові взяли у полон двох російських розвідників. Ті розповіли: головним завданням прориву було посіяти у місті хаос.

"Розвідники розповідали, що у кожної групі була своя задача. Наприклад, у тих, кого ми полонили, була мета підірвати теле- та радіовежу, щоб у місті зникли зв'язок та телебачення, щоб був хаос. Інші групи також мали задачі, кінцева мета яких був хаос в місті, щоб потім інші колони заходили у Харків", — каже Немічев.

"Побачив "Тигра" з літерою "Z"

Боєць спецпідрозділу з позивним "Рава" згадує, що в ніч на 27 лютого чергував у на південному сході міста.

"27 лютого ми були в районі ХТЗ, там дорога на Чугуїв, її вважали такою ж небезпечною, як дорога на Олексіївці, Білгородське шосе, Північна Салтівка. В моєї групи було завдання не дати прорватися ворожій колоні у місто. Ми 26 лютого виїхали на позицію, чекали, що якщо у місто буде заходити колона, будемо вести з ними прямий контакт", — розповідає "Рава".

Ніч у зоні відповідальності бійця минула спокійно.

"Рано-вранці ми знімалися з позицій. Вже у місті, коли переїжджали міст, я повернув голову й побачив "Тигра" з літерою "Z". Я був у шоці. Треба було знайти противника та вести з ним бойові дії, ліквідувати їх", — розповідає боєць.

За словами "Рави", потрапивши у місто росіяни розділилися на кілька ударних груп.

"Колона була не одна. Зайшла перша, друга, третя, доводилося переміщуватися по місту, шукати їх, викурювати, щоб у місті їх не було, щоб не могли закріпитися, як це сталося в школі. В нас були полонені, тож ти розумієш вже, які в них стояли завдання: захопити школу, телевежу, військову частину. Якби ще одна група закріпилася б як у школі, було б більше руйнувань", — каже "Рава".

"Чотири "Тигри", це був спецзагін РФ, були знищені, у них були 200-ті, після цього вони забарикадувалися в школі", — згадує боєць.

Штурм та пожежа

В школі №134 по вулиці Шевченка вдалося закріпитися групі росіян з 30 людей. Костянтин Немічев каже, цю будівлю окупанти обрали не випадково.

"Школу вони обрали не просто так, це стратегічний об'єкт, де є бункер, підвал, вони це розуміли", — говорить Немічев.

"Рава" каже, здаватися росіяни, які забазувалися у школі, не збиралися: "Там була спецагентура — псковські десантники, розвідники".

Боєць каже, штурмувати будівлі складно: там багато кімнат, дверей та закутків, які дають перевагу саме тим, хто обороняється.

"Щоб зачистити будівлю, треба спочатку зачистити перший поверх та закріпитися, потім другий, сходи... Коли був контакт, було складно вибити, бо там великий коридор. Ми до школи заходили, у нас були поранені. Довго усе це тривало, тому прийняли рішення, що треба їх якось звідси викурювати. Працювали з РПГ, після кількох потраплянь якась частина школи почала горіти. Працював танк. Коли він почав працювати, ще більше палало. Ворогу було складно щось робити, вони були оточені, допомоги в них жодної не було", — розповідає "Рава".

Захисники Харкова знищили окупантів, школа згоріла.

"На наступний день 28 лютого біля школи були пошуки російських військових, які, можливо, вціліли, однак ми знаходили лише окремі частини тіл", — каже військовий з позивним "Карабах".

"Вони не можуть зрозуміти, за що воюють"

Споглядаючи руїни школи, "Рава" каже, що відчуває сум і гордість одночасно.

"Сум від того, що діти, які тут вчилися, не мають змоги отримувати знання тут. Треба будувати нову школу. Пишаюся тим, що ми можемо відстояти свою країну навіть без особливого озброєння", — каже боєць спецпідрозділу.

"Це не робиться просто. У нас люди — це золото, немає кадрів, немає спеціалістів, ми ведемо війну вже 8 років, втратили багато друзів, колег, у нас є втрати, й кожен боєць для нас важливий, бо знаємо, що якщо будемо робити як ворог, запускаючи сюди колони техніки та людей, як м'ясо, не переможемо. Вони не цінують кадри, ми краще знищимо будівлю, якщо є потреба, але люди залишаться живими й родини не осиротіють. Школу ми можемо відбудувати, людське життя — ні", — говорить "Рава".

Костянтин Немічев додає: після подій 27 лютого прорвати оборону Харкова росіяни вже не намагалися.

"Але були групи, які перевіряли нашу оборону, та були відбиті та знешкоджені", — каже Немічев.

"Вони не можуть зрозуміти, за що воюють. Коли рухається їх колона, а її зупиняють хлопці з шаленими очима майже голіруч, коли ми зрозуміли, що можемо вести оборону по окружній, ми зрозуміли, що можемо переходити в іншу фазу — коли не вони нас атакують, а ми їх", — говорить "Рава".