Під Харковом загинув один із кращих воїнів України підполковник Юрій Савчин



4 травня під Харковом при виконанні бойового завдання загинув один з кращих наших воїнів - підполковник Юрій Павлович Савчин.Про це повідомив журналіст та військовий експерт Юрій Бутусов."Він написав мені: "Девіз патріота має звучати так: Ти готовий померти за свою країну? Так, я готовий тут і зараз!" Це була фраза з його улюбленого фільму Майкла Бея "Таємні солдати Бенгазі". 4 травня під Харковом при виконанні бойового завдання загинув один з кращих наших Воїнів - підполковник Юрій Павлович Савчин. Савчин був кадровим офіцером, і присвятив своє життя армії та захисту народу України. Він служив у зенітно-ракетному полку на С-300, і був змушений звільнитися у 2011 році, через свою принциповість і небажання брати участь у показусі та корупції. Але у 2014-му році він пішов добровольцем на фронт, у піхоту, він хотів воювати, і став у званні майора командиром піхотного взводу, він воював на опорному пункті "Фасад" у Щасті. Він не шукав посади - він шукав найгарячішого місця, де він міг взяти на себе відповідальність як офіцер. Воював гідно, отримав орден Богдана Хмельницького 3-го ступеню. Коли він отримав звання підполковник, йому не знайшлось місця в армії, нажаль, після завершення мобілізації. Такі ініціативні, наполегливі, принципові люди, які незамінні у бою, дуже незручні у мирний час, їх виживають та не дають просуватись. Савчин намагався потрапити до Сил спеціальних операцій у 2020-му році. Він вивчив англійську на вільному рівні, пробіг у 2020-м 10 км на Авантаж марафоні у Харкові за 46 хвилин, мав у свої 48 відмінну фізичну форму. Але йому відмовили через наявність родичів на окупованій території. Ніякі пояснення та бойовий шлях, все це не змінило думки командування, і підполковник пішов у запас. Для Савчина така недовіра була страшною образою. Він не фотографувався, та не був публічним, йому не треба була слава. Не потрібний своїй армії, Савчин влаштувався до американської приватної військової компанії, блискуче пройшов усі тести, оскільки там професіонали гостро потрібні, і потрапив на службу в Афганістан. Він багато спілкувався з американцями - на цій фото поруч з ним боєць ССО ЗС США на базі Абрахам Лінкольн в Мазарі-Шаріф. Ось в такій формі з українським прапором Савчин ніс службу за кордоном. Після контракту в Афганстані Савчин уклав новий - у Південній Америці, охороняв морські перевезення. Він мав професійну службу, набагато вищу зарплату ніж в армії, але постійно сумував, що не може служити в ЗСУ. Він припинив контракт коли країни НАТО заявили, що Росія почне вторгнення. Савчин повернувся до Харкова. До армії влаштуватись знову не вдалось. Він мав пропозицію укласти наступний контракт 11 лютого - але відмовився від роботи за кордоном, і залишився у Харкові, він розумів, що попереду війна. І коли все почалось, він був готовий краще за більшість, і його професіналізм та рішучість знов стали у нагоді. 25 лютого він знов став військовослужбовцем ЗСУ, у складі 92-ї бригади Савчин керував застосуванням переносних зенітно-ракетних комплексів "Стінгер", надійно прикривав наших бійців від вертольоних та авіаційних ударів. Він завжди йшов вперед, і брав участь у всіх бойових діях під Харковом. 25 березня Савчин був поранений у передовій групі під час звільнення села Мала Рогань, але одразу після лікування знову став в стрій. Указом президента нагороджений орденом Богдана Хмельницького 2-го ступеню. Він прохав допомогти своєму підрозділу, та підрозділу "Кума" зі своєї бригади, з яким виконував багато завдань та якого дуже поважав. Він шанував тільки справи та людей, які здатні битися за свої принципи, бо тільки такі люди надійні у бою, до якого він готувався. І часто повторював фразу зі свого улюбленого фільму - "Жити по совісті важливіше за контракт." Він не зробив високу кар'єру, якої був гідний, він прожив життя як Людина Честі. 4 травня, під час нової бойової операції під рідним Харковом, Юрій Павлович Савчин загинув. Його неможливо замінити. Є просто діра та спустошення на його місці у душі. Але назавжди важливо його не забути, і допомогти його родині, та його бойовим товаришам, які довершать справу до кінця та здобудуть перемогу, якої він так прагнув, та якій присвятив своє життя", - написав Бутусов.